За місяць : 1116
статей : 1008
Бібліографічна комісія Всеукраїнської академії наук – підрозділ ВУАН, її постійний колегіальний орган, координаційний центр науково-бібліографічної роботи в УСРР у другій половині 1920-х – на початку 1930-х рр. Заснована президією Українського головного управління науковими установами (Укрнауки) при Народному комісаріаті освіти УСРР у серпні 1926 р.
Передумовою створення Бібліографічної комісії стало обговорення питання про координацію та унормування бібліографічної роботи на Першій конференції наукових бібліотек УСРР (Київ, 28–31 грудня 1925 р.), скликаної за ініціативою співробітників Всенародної бібліотеки України (ВБУ, нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). Учасники конференції у своїх резолюціях ухвалили утворити в Києві при Укрнауці спеціальну бібліографічну комісію. Укрнаука розповсюдила звернення до наукових установ та бібліотек України про необхідність створення всеукраїнського центру координації бібліографічної роботи. ВБУ, реагуючи на звернення Укрнауки, наголошувала, що головним органом у цій сфері має стати Всеукраїнська академія наук, і саме при ній необхідно утворити центр наукової бібліографії України, надавши йому, відповідно до тогочасної структури ВУАН, форму комісії, аналогічно до Бібліографічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка у Львові.
ВУАН було доручено підготувати проект положення про Б. к. який Укрнаука затвердила 20 листопада 1926 р. Пояснювальну записку «Про українську наукову бібліографію» до проекту положення про Б. к. підготував В. Дубровський. Цим документом передбачалося формування єдиного плану бібліографічної роботи в УСРР та створення спільними зусиллями наукових і бібліографічних установ вичерпного всеукраїнського бібліографічного репертуару. Також наголошувалося на виокремленні регіональної бібліографії з метою вивчення України в соціально-економічному аспекті (економіка, історія, етнографія), на розробленні інструкції зі збирання матеріалів та бібліографічного їх оформлення, на наданні допомоги в організації роботи на місцях та сприянні у виданні складних бібліографічних покажчиків. У пункті 8 Положення зазначалося, що у своїй роботі Б. к. спирається на Всенародну бібліотеку України при УАН, до якої надходять всі бібліографічні матеріали Комісії, зокрема, зведена картотека Українського бібліографічного репертуару.
Упродовж 1927–1929 рр. Б. к. розгорнула активну координаційну діяльність. Перший пленум Б. к., що відбувся у Києві 11–14 квітня 1927 р., визначив основні проблеми бібліографії в Україні, її значення, завдання, накреслив шляхи розвитку та методи координації бібліографічної діяльності в межах Академії наук. Пленум обрав членів президії, куди увійшли: М. Птуха, директор Інституту демографії – голова; С. Постернак, директор ВБУ – заступник голови; М. Сагарда, завідувач відділу періодики ВБУ – вчений секретар; Ю. Меженко, директор Українського наукового інституту книгознавства; М. Годкевич, від Української книжкової палати, уповноважений по м. Харкову; С. Рубінштейн, директор Одеської центральної бібліотеки (нині – Одеська національна наукова бібліотека). 9-го червня 1927 р. Мала президія Укрнауки затвердила обраний на пленумі персональний склад Б. к.. Принципово важливим було рішення пленуму щодо можливості залучення до складу Комісії закордонних українських бібліографів, а також надання президії права обирати вчених-кореспондентів Б. к. як в Україні, так і поза її межами.
Під час пленуму було виголошено низку доповідей: «Підсумки бібліографії на Україні» (М. Ясинський), «Основні проблеми українського бібліографічного репертуару» (М. Сагарда), «Завдання бібліографії на Україні» (Ю. Меженко і М. Годкевич), «Організаційні питання рекомендаційної бібліографії на Україні» (Д. Балика), «Бібліографія на Україні XIX–XX ст.» (М. Ясинський), «Організація бібліографії наукової літератури на Україні» (С. Рубінштейн). План діяльності Б. к. та її президії представив С. Постернак. Були ухвалені резолюції за всіма доповідями, а також затверджено розроблену Б. к. «Анкету для генерального обліку бібліографічної роботи в Україні та про Україну». З огляду на величезне наукове значення Українського бібліографічного репертуару, було вирішено винести це питання на обговорення під час наступного пленуму Б. к.
Основна діяльність Б. к. після першого пленуму спрямовувалася на підготовку до генерального обліку бібліографічних установ та діячів бібліографії. Щорічний анкетний облік мав стати важливим підґрунтям для складання координаційного плану бібліографічної роботи в Україні.
«Анкета для генерального обліку …» містила 13 питань, які стосувалися обліку установ та осіб, що займались бібліографічною діяльністю із зазначенням не лише адреси та назви установи, а й часу її заснування, характеру діяльності (випадковий чи регулярний), конкретних планових завдань, стану бібліографічної роботи у 1927 р., списку опублікованих бібліографічних праць, списку підготовлених до друку запланованих робіт. «Анкета для генерального обліку …» разом з супровідним листом була надіслана 928 установам та 25 005 окремим науковим працівникам. Проте, фактографічна інформація, почерпнута з отриманих від них анкет, не була всебічно проаналізована. У кількох статтях тих років подано лише узагальнену характеристику анкет і описувались, здебільшого, недоліки в організаційній роботі Б. к.
Від 1928 р. у структурі Б. к. почала працювати каталографічна підкомісія, створена відповідно до постанови Першої конференції наукових бібліотек. У роботі Б. к. та в каталографічної підкомісії активну участь брали члени Науково-дослідної комісії бібліотекознавства (НДКБ). За планом роботи на 1929/30 рр. мав бути підготовлений проект правил Каталографічної інструкції з конкретними прикладами. Б. к. рекомендувалося організувати широке обговорення проекту для остаточного вироблення правил української каталографічної інструкції.
Протягом 1927–1929 рр. Б. к. підготувала бібліографічні покажчики для всіх відділів ВУАН. Члени Б. к. провадили експертизу повноти покажчиків, допомагали укладати їх за унормованими правилами бібліографічного опису. Комісія збирала відомості про бібліографічну роботу кафедр, організовувала бібліографічні наради та обговорення бібліографічних праць. На громадських засадах члени Б. к. брали участь у роботі спеціальної ради при редакції журналу «Україна». Одним з найбільших бібліографічних оглядів, надрукованих у журналі, вважається стаття О. Малиновського «Науково-дослідний і науково-видавничий рух Радянської України в 1927 році. Бібліографічний огляд». Щоб привернути увагу фахівців до актуальних питань бібліографії, Б. к. розпочала видавничу діяльність. Побачили світ спеціальний «Методологічний збірник» (1928, т. 1), бібліографії П. Куліша (уклад. Є. Кирилюк, 1929), Ф. Вовка (уклад. Г. Вовк, 1929).
Б. к. ВУАН встановила тісні зв’язки з бібліографічними та бібліотечними установами СРСР, налагодила співробітництво з НТШ у Львові з метою бібліографічного охоплення якнайбільшої частини території етнічної України та з’ясування основних завдань бібліографічної роботи у всеукраїнському масштабі.
У другій половині 1927 р. президія Б. к. порушила перед Укрнаукою питання про необхідність проведення другого пленуму та потребу у фінансуванні цього заходу. Невдовзі президія Б. к. виступила з ініціативою скликати навесні 1929 р. Перший Всеукраїнський бібліографічний з’їзд, мотивувавши це тим, що у РСФРР відбулися вже два бібліографічні з’їзди (у 1924 та 1926 рр.), натомість в Україні бібліографічні проблеми не стали предметом широкого обговорення. Проте, Укрнаука визнала за потрібне лише доповнити склад пленуму комісії представниками від наукових установ, що займаються бібліографічною діяльністю, або зацікавлені в ній. Розширений пленум Б. к. було вирішено скликати в Харкові у березні 1929 р., Утім, через брак коштів його проведення перенесли на наступний рік, але він знову не відбувся.
За запитами Укрнауки Б. к. виконувала й окремі контрольні функції. Так, у 1930 р. Укрнаука запропонувала Б. к. докладно перевірити діяльність та проаналізувати видавничу продукцію Української книжкової палати. Взявши до уваги виявлені у палаті недоліки, Укрнаука зобов’язала президію Б. к. висловити свої міркування щодо чіткішого визначення місця Української книжкової палати з-посеред бібліографічних установ УСРР та оптимізації її бібліографічної діяльності, з орієнтацією на забезпечення інтересів державної бібліографії та потреб науки.
У планах Б. к. на 1931–1934 рр. зазначалося: організувати регулярне інформування про роботу бібліографічних закладів за допомогою бюлетенів; розробити проекти укладання бібліографії української бібліографії та Українського бібліографічного репертуару; видати в перекладі українською мовою окремі розділи таблиць «Міжнародної децимальної бібліографічної класифікації» Міжнародного бібліографічного інституту в Брюсселі; видати каталографічну інструкцію; організувати видання бібліографічних праць методологічного і практичного спрямування, серед яких пріоритетними мали стати краєзнавчі покажчики; гідно репрезентувати ВУАН в союзних та закордонних бібліографічних установах, комісіях, на конференціях, з’їздах тощо. В організаційному плані передбачалося чітке розмежування повноважень пленуму і президії Б. к. Однак, цим планам не судилося збутися унаслідок зупинення політики українізації і розгортання репресій проти національної інтелігенції.
Останнім вагомим результатом діяльності Б. к. стало скликання нею 7–9 червня 1931 р. у Києві Першої Всеукраїнської бібліографічної наради з метою «розвінчання класово-ворожої ідеології на бібліографічному фронті та перебудови бібліографії на засадах марксистсько-ленінської методології». У нараді взяли участь 229 осіб від 100 установ УСРР, у т. ч. 15 співробітників ВУАН від 13-ти її установ. Присутні заслухали три доповіді методологічного змісту: «Бібліографія і діалектика» Я. Розанова; «Класова боротьба на книгознавчому фронті» М. Золотарьова (обидва від ВУАМЛІНу); «Нинішня методологічна ситуація на книгознавчому бібліографічному фронті» (К. Довганя, від журналу «Критика»). Зазначалося, що 1931 р. для Б. к. став роком «методологічного переозброєння на засадах марксистсько-ленінської матеріалістичної діалектики», гострої критики й самокритики попередньої наукової роботи комісії та її членів.
Аналізуючи результати практичної роботи Б. к. за перші місяці 1931 р., доповідачі відзначали, що було зібрано бібліографію літератури про ВУАН за 1930–1931 рр. та бібліографію рецензій на твори ВУАН за цей же період. Також наголошувалося, що перехід організаційної функції в масштабі УСРР від Б. к. ВУАН до Української книжкової палати в Харкові, який відбувся у 1931 р., означає, що завершився перший, т. зв. організаційно-плановий етап діяльності Б. к. і розпочався другий – науково-дослідний, пов’язаний з розробленням методології та методики бібліографічної роботи.
Проте другий етап діяльності Б. к. фактично був зупинений, бо невдовзі упереджено налаштована спеціальна комісія Народного комісаріату освіти УСРР звинуватила українських бібліотекознавців і бібліографів у тяжінні до «буржуазних концепцій». Відтак подальше розроблення теоретичних і практичних питань бібліографознавства в радянській Україні було згорнуто, діяльність Б. к. ВУАН припинено, а ключове поняття «Український бібліографічний репертуар» на тривалий час вилучено як з бібліотечно-бібліографічної термінології, так і з практичної площини.
Діяльність Б. к. ВУАН досліджували низка українських вчених, зокрема С. Білокінь, В. Матусевич, В. Петрикова, Г. Солоїденко та ін.
Бібліографічна комісія Української Академії наук у Київі // Бібліотечний збірник. – 1927. – Ч. 3. Бібліографія на Україні. – С. 35–42;
Іванченко М. М. Перший пленум Бібліографічної комісії Української Академії наук / М. М. Іванченко // Бібліологічні вісті. – 1927. – № 2. – С. 108–109;
Положення про Бібліографічну Комісію при ВУАН // Бібліотечний збірник. – 1927. – Ч. 3. Бібліографія на Україні. – С. 35–36;
Сагарда М. І. Організація бібліографії на Україні. Заснування бібліографічної комісії Української академії наук / М. І. Сагарда // Журнал бібліотекознавства та бібліографії. – 1927. – № 1. – С. 1–13;
Малиновський О. О. Науково-дослідний і науково-видавничий рух Радянської України в 1927 році : бібліогр. огляд / О. О. Малиновський // Україна : Наук. двохмісячник українознавства. – Київ, 1928. – Кн. 4. – С. 110–114;
Сагарда М. У бібліографічній комісії ВУАН / М. Сагарда // Журнал бібліотекознавства та бібліографії. – 1928. – № 2. – С. 122–123;
Сагарда М. І. Бібліографічна комісія при ВУАН : Звіт. доп. на засіданні Президії ВУАН 15 листоп. 1929 р. / М. І. Сагарда // Вісті ВУАН. – 1929. – № 9/10. – С. 27–42;
Сагарда М. Бібліографічна комісія при ВУАН / М. Сагарда // Журнал бібліотекознавства та бібліографії. – 1930. – № 4. – С. 89–92;
Козловський В. О. Каталографічна підкомісія Бібліографічної комісії ВУАН / В. О. Козловський // Журнал бібліотекознавства та бібліографії. – 1930. – № 4. – С. 92–93;
Бібліографічна комісія ВУАН // Вісті ВУАН. – 1932. – № 1. – С. 14–21;
Історія Національної Академії наук України, 1924–1928: Документи і матеріали / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 1998. – С. 350;
Матусевич В. В. Діяльність Науково-дослідної комісії бібліотекознавства та бібліографії ВБУ в 1925–1933 рр. / В. В. Матусевич / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 1998. – С. 66–74;
Білокінь С. І. Бібліографічна комісія ВУАН / С. І. Білокінь // Енциклопедія сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка. – Київ : Поліграф книга. – 2003. – Т. 2. – С. 620;